Ремесло
Парчін карі та майстри Таджа: традиція мармурової інкрустації Агри
Хто звів Тадж-Махал, як влаштована його кам'яна інкрустація та де ця майстерність досі живе в Агрі.
Зарезервувати мої місця ↗Швидка відповідь
Так, майстри є частиною цієї історії, і свідчення тому багаті. Понад 20 000 майстрів, робітників і художників працювали над Таджем, а його мармурова інкрустація, парчин карі, — це ремесло, яке Аґра плекає й донині.
Тадж Махал з першого погляду
| Що зафіксовано у Вікіпедії | |
|---|---|
| Робоча сила | Понад 20 000 ремісників, робітників, малярів та інших |
| Мармур | З Макрани, Раджастхан |
| Камені | 28 видів дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння в інкрустації |
| Каліграфія | Головний каліграф Аманат Хан Ширазі |
| Ремесло | Парчін карі, могольська форма п'єтра дура |
Рада архітекторів і цілий світ майстрів
Вікіпедія зазначає, що Тадж-Махал звели понад 20 000 ремісників, робітників і художників під керівництвом ради архітекторів на чолі з Устадом Ахмадом Лахорі, придворним архітектором імператора. У статті перелічено османського дизайнера куполів, перських архітекторів, майстра, що відливав навершя, та наглядачів за муруванням, а також згадано фахових скульпторів із Бухари, каліграфів із Сирії та Персії, дизайнерів із південної Індії, каменярів із Белуджистану та італійських майстрів. Стаття про Устада Ахмада Лахорі додає застереження: його авторство як архітектора Таджу широко проголошується, але остаточно не встановлене, оскільки придворні хроніки називають лише наглядачів за будівництвом.
Камінь з близьких і далеких країв
Білий мармур привезли з Макрани в Раджастхані, а червоний пісковик — з Фатехпур-Сікрі, повідомляє Вікіпедія. Дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння імпортували: нефрит і гірський кришталь із Китаю, бірюзу з Тибету, лазурит з Афганістану, сапфір зі Шрі-Ланки та сердолік з Аравії. Загалом у мармур інкрустували 28 видів каміння.
Що таке парчін карі
П'єтра дура, яку на Індійському субконтиненті називають парчин карі, — це техніка інкрустації, у якій зрізане, припасоване та ретельно відполіроване кольорове каміння утворює зображення. За даними Вікіпедії, каміння розрізають на скибки, надають йому певних форм і складають настільки точно, що стики практично непомітні, а завдяки жолобкам на нижньому боці камені зчіплюються між собою, немов деталі пазла. Ця техніка вперше з'явилася в Римі у XVI столітті й набула досконалості у Флоренції.
Від Флоренції до двору Великих Моголів
За словами Вікіпедії, на початку XVII століття невеликі вироби, виконані в цій техніці, поширилися по всій Європі аж до двору Великих Моголів, де цю форму наслідували й переосмислили в місцевому стилі. Найпишніше її втілення можна побачити в Тадж-Махалі, де панелі п'єтра-дура із стилізованими лозами, квітами та плодами прикрашають обрамлення й підпружні арки білого мармуру.
Каліграфія в камені
Арки головного входу обрамлені арабською каліграфією з коранічними текстами, виконаною шрифтом сулюс із яшми або чорного мармуру, інкрустованого в білий мармур. За даними Вікіпедії, панелі, розташовані вище, написані трохи більшим шрифтом, щоб зменшити ефект викривлення під час огляду знизу, а каліграфом був Абдул Хак, якому Шах Джахан надав титул Аманат Хан.
Ремесло в Аґрі сьогодні
У статті Вікіпедії про флорентійську мозаїку зазначається, що оскільки Тадж-Махал є визначною туристичною пам'яткою, в Агрі процвітає промисл виробів із флорентійської мозаїки. Якщо вистава викличе у вас цікавість до цього ремесла, запитайте в будь-якій крамниці, як вирізають і встановлюють камені, та зверніть увагу на те, як камені з'єднуються між собою, наче деталі пазла. Сторінка бронювання вистави обіцяє зустріч із майстрами поряд із закоханими; ось як виглядає їхня робота зблизька.
Поширені запитання
Що означає парчін карі?
Вікіпедія зазначає, що це назва мозаїки з напівкоштовного каміння (pietra dura) часів Великих Моголів, що буквально означає інкрустація або вставна робота.
Хто спроєктував Тадж-Махал?
Вікіпедія зазначає, що роботами керувала рада архітекторів на чолі з Устадом Ахмадом Лахорі, хоча особу архітектора остаточно не встановлено.
Джерела